Хвороби зернових культур

Хвороби зернових культур

Зернові культури піддаються негативному впливу досить широкого спектру хвороб.

Хвороби, уражаючи кореневу систему та зелену тканину листка, зменшують зелену продуктивну площу, і чим більша ступінь ураження, тим значніший наслідок для формування майбутнього врожаю. Дуже важливо не допустити ураження прапорцевого листка збудниками хвороб, для цього необхідно проводити профілактичне обприскування фунгіцидами комплексної дії, що не дасть можливості заразити листок наявними збудниками хвороб. Навіть коли спори вже попали на листок, але ще немає візуальних ознак хвороби, фунгіцид, маючи лікувальні властивості, знищить її всередині листка.

Септоріоз є однією з найбільш поширених хвороб, яка вражає всі надземні органи рослин. Джерелом інфекції є рослинні рештки, сходи і насіння. Типовими ознаками хвороби – поява спершу світлих, жовтих, світло-коричневих, інколи слабо виражених плям з темною облямівкою або без неї. У центрі плями або по всій її поверхні містяться чорні дрібні пікніди. Найшвидше септоріоз розвивається від моменту поновлення вегетації озимої пшениці до фази появи прапорцевого листка. Ураження озимої пшениці збудником впливає на довжину колосу, кількість зерен у ньому, масу зерен з колосу та масу 1000 насінин. Зерно в ураженому колосі стає щуплим або зовсім не утворюється.

Борошниста роса більшою мірою вражає посіви пшениці з високою густотою стеблостою. Візуальні ознаки хвороби з’являються вже на ранніх етапах органогенезу. Перші симптоми у вигляді повстяного нашарування, яке з часом перетворюється в тісне сплетіння гіф міцелію, з’являються на листках та листових піхвах. В подальшому можуть вражатись всі надземні частини рослин. Хвороба призводить до зменшення асиміляційної поверхні листя і руйнування хлорофілу. За умов значного поширення збудника знижується кількість стебел і тривалість вегетації. Як наслідок – недобір урожаю.

Піренофороз, або жовта плямистість. Початок інтенсивного розвитку і поширення жовтої плямистості припадає на період колосіння - початок цвітіння озимої пшениці, хоча в деяких випадках вона може з’являтись і раніше – на початку виходу в трубку.  На культурі спостерігаються округлі плями яскраво-жовтого кольору діаметром 2-5 мм. В центрі плями епідерміс злегка підіймається. Надалі плями можуть розростатись у поздовжньому напрямку, набуваючи неправильної форми і кольору заcихаючої тканини. Крім листя, можуть уражуватися також піхви, стебла й колоскові лусочки, де симптоми мають вигляд дрібних крапок або штрихів, що не розростаються. Хвороба дуже шкідлива і впливає на зниженням маси зерна та зменшенням кількості зерен в колосі.

Бура листкова іржа. Іржа має високу репродуктивну здатність. Перші симптоми з’являються на листках і листкових піхвах у вигляді пустул. Максимум розвитку хвороба набирає в фазу молочної стиглості зерна. За період весняно-літньої вегетації патоген дає декілька генерацій.

Церкоспорельозна прикоренева гниль пшениці  спричиняє почорніння і відмирання коренів. Хвороба проявляється у вигляді еліптичних плям з темно-коричневою облямівкою на колеоптиле та основі стебла. У середній частині виразки формується «вічко», за сильного ураження кілька виразок утворюють перетяжку. Уражена тканина руйнується, стебла викривлюються, надламуються, рослини вилягають.

Фузаріоз колосу. Типовими є симптоми, що проявляються у вигляді знебарвлення колоскових лусочок. За сприятливих погодних умов на них формується міцеліальний наліт та спороношення гриба рожево-помаранчевого або червонувато-цеглистого кольору. Фузаріоз викликає гостре захворювання під назвою «п’яний хліб». Зерно стає отруйним, борошно із такого зерна є токсичним, споживання його в їжу може викликати важке захворювання септичною ангіною, яке дуже небезпечне для здоров’я людини. Таке зерно може викликати отруєння тварин.

На посівах зернових культур зустрічаються кілька видів сажок: тверда, летюча, карликова, стеблова та індійська.

Симптоми твердої сажки стають помітними на початку молочної стиглості зерна. Уражений колос дещо сплющений, інтенсивно зелений із синюватим відтінком, колоски неприродно розпушені, лусочки розсунуті під дією спор гриба. При роздавлюванні уражених колосків виділяється сірувата, оливково-бура рідина, що має запах гнилого оселедця. У фазі повної стиглості уражений колос стоїть прямо, а не згинається під своєю вагою. Замість зерна в ньому утворюються мішечки, що напов­нені чорною масою спор. Під час збирання, обмолоту, очи­щення зерна спори розпорошуються та потрапляють на зерно і ґрунт. Поширенню хвороби сприяють пізні строки посіву.

За симптомами прояву карликова сажка дуже схожа із твердою. Інфіковані рослини дуже кущаться, утворюючи до 30 і більше стебел, а також проявляють симптоми карликовості. Уражений колос щільніший, уко­рочений. Колоски розростаються, збільшується кількість насінин в одному колосі, замість зерна формуються теліоспори кулястої форми.

Летюча сажка зустрічається в усіх зонах вирощування пшениці, ячменю, жита. Особливо великої шкоди завдає посівам ячменю. Хвороба проявляється під час виколошування рослин. Внаслідок ураження в пшениці та ячмені майже всі частини колоса, крім стрижнів, перетворюються на рихлу чорну спорову масу ще до виходу з піхви листка. Уражені ле­тючою сажкою колоски з’являються раніше від здорових.

Стеблова сажка. Хвороба проявляється на стеблах листках і піхвах у вигляді довгастих опуклих смуг завдовжки до кількох сантиметрів, які з часом набувають свинцево-синього кольору. В місцях уражень епідерміс розтріскується, назовні виступає темна маса спор, які легко розпорошу­ються. Уражені рослини відстають у рості, замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин.

Для обмеження розвитку хвороб в посівах зернових культур застосовують хімічні та агротехнічні заходи боротьби, які спрямовані на те, щоб знешкодити розвиток збудників хвороб і посилити стійкість до них рослин. А саме:

 -біологічно обґрунтовані сівозміни,

- оптимальні строки сівби,

- правильне використання органічних добрив,

- своєчасна обробка насіння якісними фунгіцидними протруйниками.

Надзвичайно важливим заходом є кількість фунгіцидних обробок за вегетаційний сезон. Дуже важливими періодами застосування фунгіцидів є початок весняного кущіння і фаза прапорцевого листка. Саме в ці періоди в рослині формуються найбільш важливі показники майбутнього врожаю – кількість продуктивних стебел, що сформують повноцінне колосся, кількість колосків і зерен в колосі та безпосередньо маса та розмір зерен.

Вибір препаратів здійснюється за їх спектром захисної дії.  Строки обробок посівів фунгіцидами повинні збігатися з найвразливішими фенологічними фазами розвитку рослин з урахуванням дотримання періоду очікування до збирання врожаю.

Чубарик Галина Михайлівна                 

 Завідувач відділу визначення посівних
якостей насіння і товарних якостей      
садивного матеріалу