^ Наверх

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

Державна установа "Тернопільська обласна фітосанітарна лабораторія"

Західний кукурудзяний жук

Рослини-живителі, шкодочинність

Західний кукурудзяний жук - обмежений олігофаг на личинковій фазі: личинки живляться виключно коренями кукурудзи але, за їхньої відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких здатні повноцінно розвиватись. ЖУКИ - поліфаги: живляться пилком, маточними стовпчиками, незрілими зернами та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин з родин гарбузо-бобових, злакових, айстрових.

Шкодять як личинки, так і жуки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. При живленні жука на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього падає врожайність.

Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до значного зменшення кореневої маси та полягання рослин кукурудзи, за якого неможливий механізований збір урожаю. Жуки та личинки D. v. virgifera є переносчиками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи. Найбільша шкoдoчиннicть зaxідного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. При беззмінному вирощуванні кукурудзи щільність популяції цього шкідника значно зростає. В США західний кукурудзяний жук є одним з найбільш небезпечних шкідників кукурудзи і витрати на використання інсектицидів для боротьби з ним, з урахуванням втрат врожаю від зниження врожайності, досягають 1 млрд. доларів на рік.

Географічне поширення

Західний кукурудзяний жук походить з Центральної Америки, в Європі вперше виявлений у 1992 році, на території Сербії.

Європа: Австрія, Бельгія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Великобританія, Італія, Нідерланди, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Україна.

Північна Америка: Канада, Мексика, США.

Центральна Америка і країни Карибського басейну: Гватемала, Коста-Ріка, Нікарагуа.

 

Біологія

D.v.virgifera розвивається тільки в одній генерації на рік. Імаго виходять з ґрунту в кінці липня - на початку серпня, їхня поява співпадає з періодом цвітіння кукурудзи. Після спарювання самки, впродовж 8-10 днів, відкладають яйця. Через два тижні самки, періодично живлячись, все ще відкладають яйця. Жуки мігруючи в пошуках корму надають перевагу кукурудзяним полям які приваблюють їх кольором та запахом. Там вони живляться і відкладають яйця.

Самка відкладає яйця за температури вище 10°С, в поверхневий шар ґрунту, біля основи стебла рослини, віддаючи перевагу вологим ділянкам. Якщо яйця відкладені в іншому місці, личинки, які відродились, не знайшовши поблизу кормової рослини, загинуть. Для відкладання яєць самки віддають перевагу чорноземам або ґрунтам з підвищеним вмістом глини, менше всього приваблюють їх піщані ґрунти. На глибину розміщення яєць впливає вологість. Чим вона вище, тим ближче до поверхні ґрунту відкладаються яйця. Дощова погода стимулює процес відкладання яєць. Яйця витримують затоплення до 10 днів. Самка в сухий ґрунт яйця не відкладає. Основна маса відкладених яєць знаходиться в поверхневому шарі ґрунту, на глибині 5 см, максимальна глибина їхнього розташування не перевищує 15 см. Тому відродження личинок може відбуватись і на другий рік з частини яєць, які опинились на значній глибині.

Плодючість однієї самки - біля 1000 яєць. Тривалість життя самки від 19 до 126 днів, в середньому біля 95 днів. Репродуктивний період триває 10-15 днів. Відкладання яєць закінчується наприкінці серпня, а в кінці вересня основна маса жуків гине. Але іноді імаго можуть зустрічатись в природі до листопада.

Зимують у D.v.virgifera яйця. Яйця мають високу морозостійкість та витримують температуру до -10°С. Цьому виду притаманна факультативна ембріональна діапауза, вступ в яку починається за температури 4-5°С. Після проходження діапаузи яйця впадають в холодове заціпеніння, яке триває до весняного відродження личинок. Навесні, при прогріванні ґрунту до 11,2°С-12,8°С відроджуються личинки, які починають відразу живитись. Молоді личинки розповзаються до найближчих коренів кормової рослини. У пошуках корму вони здатні подолати відстань 50-80 см. Основна кількість личинок знаходиться біля основи рослини на відстані до 10 см. Живляться молоді личинки переважно кореневими волосками та тканинами кореневої системи рослини. Розвиваючись, личинки вгризаються в корінь, живлячись серцевинною тканиною, яка містить судинні пучки. Дорослі личинки можуть прогризати отвори в товстих коренях та потрапляти в стебло.

Личинки живляться 3-4 тижні і розвиваються в трьох віках. Період від відродження личинок до імаго триває: при 29°С - 27 днів, при 22°С - 38 днів і при 15°С - 71 день. Личинки третього віку заляльковуються в земляних колисочках, з середини червня до кінця липня. Основна маса лялечок знаходиться в поверхневому шарі ґрунту, але іноді вони можуть знаходитись і на глибині до 20 см. їхній розвиток триває від 2-3 до 7 днів. Лялечки не витримують тривалого затоплення. При рясному зрошенні в період залялькування вихід імаго може знизитись до 50%.

Морфологія

Імаго: завдовжки 5-6 мм, загальне забарвлення жука бліде, жовтувато - чорне. На надкрилах є темні поздовжні смуги, у самок - три симетричні смуги. Стегна смоляно-чорні або бліді, по зовнішньому краю з чорною облямівкою. Черевце у самки більше і гостріше ніжу самця, антени коротші.

Яйце: розміром 0,5-0,6x0,4 мм, овальне, блідо-жовте має шорстку мікроскульптуру.

Проведення огляду

Личинка: останнього віку завдовжки 10-18 мм, щойно відроджена - 1,2 мм завдовжки, зморщена, видовжена, жовто-біла, з коричневою головною капсулою, грудним та анальним щитками.

Лялечка: блідо-жовта або біла, завдовжки 4,5-5,5 мм, без покриву.

Ознаки пошкодження

Личинки перших віків спочатку об'їдають кореневі волоски, потім тонке коріння, а потім великі та стрижневі корені, при цьому, личинки переносять збудників кореневих гнилей. В результаті цього пошкоджені рослини жовтіють, відстають в рості, в'януть, а нерідко, молоді рослини гинуть. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми "гусячої шиї".

Способи поширення

Розповсюдження західного кукурудзяного жука може відбуватись у фазі яйця з ґрунтом, у фазі імаго - транспортними засобами з різними вантажами, а також авто - та залізничними шляхами, літаками. У фазі імаго шкідник може розселятись самостійно. Жуки добре літають, швидкість їхнього активного польоту сягає 10 км за годину.

Фітосанітарні заходи

Ввезення насіннєвого матеріалу і товарних партій кукурудзи з-за кордону дозволяється тільки за погодженням з Укрголовдержкарантином, після проведення ретельного огляду та експертизи. Важливим фітосанітарним заходом є щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом з використанням феромонних пасток (1 пастка на 5 га).

Увага!!!  

У разі виявлення регульованих шкідливих організмів просимо звернутися в Державну установу "Тернопільська обласна фітосанітарна лабораторія"  за адресою:

  • м. Тернопіль, вул. Лук'яновича 3А тел. (0352) 22-36-27
  • м. Тернопіль, вул. Микулинецька 20, тел. (0352) 52-44-03