^ Наверх

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

Державна установа "Тернопільська обласна фітосанітарна лабораторія"

Бактеріальне в’янення (вілт) кукурудзи

Збудник — бактерія Erwinia stewartii (Smith) Dye.

Поширення: Захворювання поширене і досить шкідливе у країнах Північної Америки (США, Мексика), Південної Африки та Європи (Італія), в Україні      це захворювання було зафіксоване у двох обастях: Тернопільській та Полтавській на площі 509,13 га.

Шкодочинність бактеріального вілту значною мірою залежить від стійкості сорту і виду кукурудзи. Хворобою уражуються всі види кукурудзи: зубоподібна, кремениста, попкорн, але найбільше — цукрова. У країнах, де поширена хвороба, у роки епіфітотій на сортах цукрової кукурудзи втрати іноді сягали 80–100%, найбільше культура уражувалась у стадії проростків.

Ознаки ураження: Вілт Стюарта — типово судинна хвороба, яка уражує всі органи рослини — листя, стебла, корені, волоті, качани й насіння. Може проявлятися на рослинах в усіх фазах розвитку, але найпомітніша при ураженні проростків. Проростки в’януть, як при посухах; рослини світліють, жовкнуть, пізніше стають бурими, швидко всихають і гинуть (рис. 1).

 Рис. 1. Ознаки ураження вілт 

При ураженні дорослих рослин кукурудзи (до цвітіння) на листках з’являються поздовжні плями — від штрихів розміром у кілька міліметрів до  смуг на   всю довжину  листка і завширшки 1 –10 мм (рис. 2 а). Спочатку плями водянисті, світло–зелені, потім жовті, швидко поширюються уздовж жилок. Кінчики листків усихають, знебарвлюються, скручуються і відмирають. Перші плями виникають на нижніх листках, потім поширюються на стебло і верхні листки.

  

Рис. 2. Рослина кукурудзи (а) та стебло (б), пошкоджені бактеріальним в’яненям Стюарта 

 

При ранньому зараженні рослини затримуються в рості, в’януть, засихають, частково зберігаючи при цьому зелений колір листя. Більшість таких рослин гине в першій половині вегетації. Ті рослини, які не загинули, передчасно зацвітають, волоті швидко всихають, набираючи білого забарвлення. Качани або не утворюються зовсім, або насіння в них уражене.

В місцях ураження, особливо на поперечному зрізі стебла, утворюються дрібні крапельки жовтого тягучого бактеріального слизу (рис. 2 б). Виділення бактеріального ексудату із судинних пучків стебла та характерне жовте забарвлення судинних пучків — типові діагностичні ознаки цієї хвороби.

Мінеральне живлення впливає на інтенсивність захворювання: високий рівень азоту і фосфору підвищує чутливість рослин до хвороби, а кальцій і калій сприяють її ослабленню. Високі температури збільшують ступінь захворювання. Зазвичай, захворювання не проявляється сильно, якщо середні температури грудня, січня і лютого нижчі за 20...24°С. Це пов'язано із загибеллю комах — переносників хвороби.

Збудник бактеріального вілту зберігається в насінні, у неперегнилих рослинних рештках і в тілі комах Chaetocnema pulicaria. У грунті збудник не зберігається. З огляду на відсутність на території України комах-переносників, єдиним джерелом зараження є насіння з внутрішньою інфекцією. Як свідчать дослідження, бактерії зникають із насіння кукурудзи через 200–250 днів зберігання за температури 8...15°С, і через 110–120 днів за температури 20...25°С. Обробка насіння хімічними препаратами неефективна.

Серйозних збитків може бути завдано посівам кукурудзи у разі використання насіння, що має внутрішню інфекцію. Однак за відсутності комах-переносників, а також припинення сівби кукурудзи на цьому полі протягом кількох років — хвороба зникає.

У країнах, де поширена хвороба, боротьба з бактеріальним вілтом здійснюється за допомогою використання стійких сортів і гібридів, а також завдяки ранній обробці посівів інсектицидами для зниження чисельності популяції переносників хвороби.

Серед карантинних заходів основного значення набуває заборона ввезення насіннєвого матеріалу кукурудзи із заражених районів країн, де зареєстровано хворобу. Для запобігання завезенню збудника бактеріального вілту під час надходження насіння кукурудзи з-за кордону проводять карантинний огляд з обов'язковим відбором зразків для лабораторної експертизи. Для своєчасного виявлення захворювання слід також проводити обстеження посівів кукурудзи в період вегетації.

Посіви кукурудзи обстежують протягом вегетації в три строки: у фазі сходів (3–4 листки), у період викидання волоті та за 10–15 днів до збирання врожаю.

Якщо в господарстві виявлено вогнище бактеріального вілту кукурудзи, на полях зі значною ураженістю скошують і спалюють всі рослини, за слабкої — скошують і використовують у господарстві на силос і фураж. На зараженій території проводять знищення пожнивних решток і глибоку оранку грунту, впроваджують сівозміну з поверненням кукурудзи на попереднє місце не раніш як через 3 роки. На господарство, де виявлено захворювання, накладається карантин терміном 3 роки.

Джерела та шляхи перенесення інфекції: Бактерії–збудники хвороби зберігаються в рослинних рештках та ураженому насінні. Є також відомості про те, що протягом зими бактерії можуть зберігатися в тілі певних комах–шкідників. До проростків бактерії потрапляють з насіння, а в період вегетації переносяться від хворих рослин до здорових стебловими блішками родуChaetocnema, листоїдами роду Diabrotica і, можливо, іншими комахами. У рослинах бактерії проникають у судинні пучки, де розмножуються, поширюються по всій рослині, спричиняючи закупорку й руйнування судин, що, своєю чергою, блокує транспортування води в рослинах.

Розвиваються бактерії при температурі +8...39 °С (оптимум — +30 °С).

Чинники, які сприяють розвитку хвороби: В регіонах поширення хвороби розвиткові бактеріального в’янення кукурудзи сприяють м’які зими, високі літні температури і висока чисельність комах–переносників. Сильніший розвиток вілту спостерігається при однобічному удобренні азотом чи фосфором.

Найбільш сприйнятливі до бактеріального вілту низькорослі та скоростиглі сорти і гібриди. Дуже сильно потерпає від вілту цукрова кукурудза, ураження проростків якої найчастіше супроводжується їхньою загибеллю. Гібриди зубовидної кукурудзи стійкіші, розвиток хвороби не завжди спричиняє в’янення й загибель рослин.

Шкідливість хвороби може бути дуже великою, зниження валового збору зерна в регіонах її поширення становить 20–50 %. В окремі роки на цукрових сортах і гібридах втрати сягали 100 %, а на посівах зубовидної кукурудзи — до 60 %.

Профілактика та захист від бактеріального вілту в зарубіжній практиці забезпечується вирощуванням стійких сортів і гібридів, протруєнням насіння, видаленням з поля пожнивних залишків та шляхом інсектицидного контролю чисельності комах–переносників.

Увага!!!  

У разі виявлення регульованих шкідливих організмів просимо звернутися в Державну установу "Тернопільська обласна фітосанітарна лабораторія"  за адресою:

  • м. Тернопіль, вул. Лук'яновича 3А тел. (0352) 22-36-27
  • м. Тернопіль, вул. Микулинецька 20, тел. (0352) 52-44-03